Урок 3.1. Відмінки в однині: таблиці закінчень іменників і прикметників

Тут лише однина: як польський іменник і прикметник змінюються в кожному з семи відмінків. Якщо загальна картина ще не склалася — що таке відмінок і навіщо він потрібен, — спершу загляньте в урок 3 «Відмінки». А тут — таблиці закінчень за родами, чергування приголосних і повні зразки відмінювання.

Українцям пощастило: у нас теж сім відмінків, і більшість польських закінчень впізнаються з першого погляду — do domu «до дому», z bratem «з братом», o mamie «про маму». Підступ у деталях: деякі дієслова керують іншим відмінком, ніж в українській, а перед закінченням -e приголосні змінюються частіше, ніж ми звикли.

Сім відмінків польської мови

У польських підручниках відмінки йдуть саме в такому порядку, і в таблицях нижче теж. Запам’ятайте польські назви — їх використовують на курсах, у словниках і в будь-якій граматиці.

Приклади в реченнях:

• Marek pracuje w magazynie pod Poznaniem. — Марек працює на складі під Познанню.
• Po każdej zmianie daję szefowi raport. — Після кожної зміни віддаю шефу звіт.
• Do pracy jeżdżę tramwajem. — На роботу їжджу трамваєм.

Як читати таблиці нижче: Ø — нульове закінчення (слово закінчується на приголосний), * — закінчення -e з чергуванням приголосного перед ним (повний список чергувань — після всіх відмінків). Перед скісною рискою — основний варіант, після неї — інший; коли який, пояснено під таблицею.

1. Називний відмінок — Mianownik (kto? co?)

Питання: kto? co? (хто? що?). Це словникова форма — саме її ви бачите в словнику, на вивісках і в меню.

Називний потрібен для підмета (Kierownik mówi, że…), після to jest / to są (To jest mój kolega) і в назвах, списках, оголошеннях. Прийменників у нього немає.

Одна різниця з українською: після дієслова być іменник зазвичай стоїть в орудному — jestem kierowcą. А після to jest — у називному: To jest kierowca. Про це ще буде в розділі про орудний.

Приклади в реченнях:

• Nowy kierownik jest bardzo miły. — Новий керівник дуже приємний.
• Ta kobieta pracuje na poczcie. — Ця жінка працює на пошті.
• Gdzie jest moje biuro? — Де мій офіс?

Більшість чоловічих іменників закінчується на приголосний, жіночих — на -a, середніх — на -o або -e. Але є «перевертні»: kolega, kierowca, turysta — чоловічий рід із закінченням -a, а noc, rzecz, twarz, sól — жіночий рід на приголосний. Рід перевіряйте в словнику, докладно про це — в уроці 2 про роди іменників.

2. Родовий відмінок — Dopełniacz (kogo? czego?)

Питання: kogo? czego? (кого? чого?). Після називного це найчастіший відмінок у живій мові — без нього не скажеш ні «немає», ні «до», ні «кілограм».

Коли він потрібен:

• після заперечення замість знахідного: mam czas → nie mam czasu, widzę autobus → nie widzę autobusu;
• приналежність: samochód szefa, adres firmy, numer telefonu;
• кількість і міра: kilo cukru, butelka wody, dużo pracy, trochę czasu;
• прийменники: bez, dla, do, od, z (у значенні «звідки»: wracam z pracy), u, obok, koło, około, podczas, według, zamiast, oprócz, naprzeciwko, wśród;
• дієслова: szukać, potrzebować, słuchać, używać, uczyć się, bać się, pilnować, życzyć (komuś czegoś).

Приклади в реченнях:

• Nie mam samochodu, więc jeżdżę autobusem. — Не маю машини, тому їжджу автобусом.
• Kupiłem kilo cukru i bochenek chleba. — Я купив кілограм цукру й буханку хліба.
• Po pracy idę do lekarza. — Після роботи йду до лікаря.

Чоловічий рід, речі — найбільша плутанина: -u чи -a? Залізного правила немає, є тенденції. -a часто мають інструменти й дрібні предмети (noża, klucza, młotka, ołówka), продукти (chleba, sera, pomidora), назви польських міст (Krakowa, Gdańska, Poznania, Lublina), місяці (stycznia, listopada). -u — абстрактні й збірні слова та більшість «великих» речей: czasu, domu, sklepu, samochodu, autobusu, cukru. Сумніваєтеся — дивіться словник: родовий там подано завжди.

У жіночому роді -i пишемо після k, g, l, j і м’яких приголосних (matki, nogi, Polski, soli, kuchni, pani), а -y — після інших твердих і після c, cz, sz, rz, ż (kobiety, pracy, rzeczy, wieży). Чоловічі слова на -a відмінюються як жіночі: nie ma kolegi, bez kierowcy.

3. Давальний відмінок — Celownik (komu? czemu?)

Питання: komu? czemu? (кому? чому?). Адресат дії: кому даємо, допомагаємо, дякуємо, що комусь показуємо чи надсилаємо.

Дієслова з давальним: dać, dawać, pomagać, dziękować, płacić, ufać, wierzyć, pokazać, wysłać, przeszkadzać, przyglądać się, podobać się (Ta praca mi się podoba). Прийменники — лише кілька: dzięki, ku, przeciw(ko), wbrew. Увага: dzwonić do kogoś — це родовий з do, а не давальний.

У побуті давальний трапляється майже тільки з людьми й тваринами, тож неживі форми на кшталт domowi чи samochodowi ви почуєте рідко.

Приклади в реченнях:

• Dziękuję panu za pomoc. — Дякую вам (пану) за допомогу.
• Pokazałem koledze, jak działa skaner. — Я показав колезі, як працює сканер.
• Co miesiąc płacę właścicielowi za mieszkanie. — Щомісяця плачу власникові за квартиру.

Короткі чоловічі форми на -u треба просто вивчити, їх небагато: panu, ojcu, bratu, psu, kotu, chłopcu, Bogu, księdzu, światu. Решта чоловічих отримують -owi: studentowi, lekarzowi, kierownikowi, sąsiadowi, Markowi. У жіночому роді давальний збігається з місцевим: dziękuję mamie — myślę o mamie. Чоловічі на -a знову йдуть за жіночим зразком: koledze, kierowcy.

4. Знахідний відмінок — Biernik (kogo? co?)

Питання: kogo? co? (кого? що?). Прямий додаток: що купуємо, кого бачимо, що маємо, що замовляємо.

Дієслова: mieć, widzieć, kupić, znać, lubić, pić, jeść, czytać, robić, odwiedzać, zamawiać, prosić. Прийменники: przez (przez tydzień, przez okno), na (напрямок і мета: idę na pocztę, bilet na pociąg), w (дні тижня: w poniedziałek), za (за що: dziękuję za pomoc; через скільки: za godzinę), o (prosić o urlop), po (по що: idę po chleb).

Головне правило чоловічого роду: якщо це людина або тварина, знахідний = родовий (widzę pana, mam psa); якщо річ — знахідний = називний (mam dom, kupuję telefon). В українській так само: «бачу брата», але «бачу дім».

Приклади в реченнях:

• Mam nową pracę i dobrego szefa. — Маю нову роботу й доброго шефа.
• Kupiłam bilet miesięczny na tramwaj. — Я купила місячний проїзний на трамвай.
• W sobotę odwiedzam brata w Gdyni. — У суботу відвідую брата в Гдині.

Жіночі на -a отримують -ę (kobietę, pracę, kawę), а pani — panią. Жіночі на приголосний не змінюються: mam jedną rzecz, pracuję całą noc. Середній рід завжди дорівнює називному. Не плутайте -ę (знахідний) і -ą (орудний): widzę mamę, але idę z mamą. На слух вони близькі, на письмі різниця принципова.

У розмовній мові деякі назви речей поводяться як живі й отримують -a: zjem banana, wyślę maila, mam papierosa. Так говорять усі, і це не помилка, але в листі до urzędu краще писати нейтрально: wysłałem e-mail.

5. Орудний відмінок — Narzędnik (z kim? z czym?)

Питання: (z) kim? (z) czym? (ким? чим? з ким?). Відмінок, який у польській працює ширше, ніж в українській.

• професія чи статус після być і zostać: jestem magazynierem, ona jest pielęgniarką, został kierownikiem;
• засіб і транспорт: jadę autobusem, piszę długopisem, płacę kartą;
• z + орудний — «разом з»: kawa z mlekiem, rozmawiam z szefem;
• місце з прийменниками przed, za, nad, pod, między: przed sklepem, pod stołem, między domem a garażem;
• дієслова: interesować się, zajmować się, opiekować się, kierować, martwić się.

Приклади в реченнях:

• Mój brat jest kierowcą, a ja jestem magazynierem. — Мій брат — водій, а я — комірник.
• Codziennie jeżdżę do pracy rowerem. — Щодня їжджу на роботу велосипедом.
• Rozmawiałem z kierownikiem o urlopie. — Я говорив з керівником про відпустку.

Після k і g з’являється -iem: Markiem, kierownikiem, pociągiem, dzieckiem. Чоловічі на -a мають жіноче -ą: z kolegą, jestem kierowcą. І ще одне: орудний після być — тільки з іменником. Якщо після być стоїть сам прикметник, він у називному: jestem zmęczony, szef jest zadowolony.

6. Місцевий відмінок — Miejscownik (o kim? o czym?)

Питання: o kim? o czym? (про кого? про що?). Як і український місцевий, без прийменника не вживається ніколи.

Прийменники: w (w pracy, w Polsce), na (na budowie, na poczcie, na stole), o (rozmawiamy o pracy), przy (przy kasie, przy oknie), po (час або рух по території: po pracy, po mieście). Ті самі w і na зі знахідним означають напрямок, а з місцевим — місце: idę na pocztę → jestem na poczcie.

Закінчень два, і вибір залежить від останнього приголосного основи. Після твердих (t, d, r, ł, s, z, n, m, p, b, w, f) — -e з чергуванням: kot → o kocie. Після k, g, ch і м’яких чи «колишніх м’яких» (sz, cz, rz, ż, c, dz, l, j, ń) — -u: w banku, w hotelu, o lekarzu, w Poznaniu.

Приклади в реченнях:

• Mieszkam w Warszawie, a pracuję w Pruszkowie. — Живу у Варшаві, а працюю в Прушкові.
• Telefon leży na stole w kuchni. — Телефон лежить на столі на кухні.
• Na budowie ciągle myślę o rodzinie. — На будові постійно думаю про родину.

Три слова — винятки, їх треба знати напам’ять: dom, syn, pan мають -u, хоча основа тверда: w domu, o synu, o panu. У жіночому роді місцевий завжди такий самий, як давальний (w szkole, w Polsce, w kuchni, w pracy). Назви міст підкоряються тим самим правилам: w Gdańsku, w Poznaniu, але w Krakowie, w Lublinie, w Warszawie; Łódź — жіночого роду, тому w Łodzi.

7. Кличний відмінок — Wołacz (o!)

Кличний — це звертання: Panie Marku!, Mamo!, Kasiu! Для українців він рідний, тож тут усе інтуїтивно. Поляки вживають його постійно, особливо ввічливо: panie kierowniku, panie Tomaszu, pani Anno. А от proszę pana / proszę pani — це вже знахідний після prosić.

У чоловічому роді кличний здебільшого збігається з місцевим: o Piotrze → Piotrze!, o Marku → Marku!, o studencie → studencie! Жіночі на -a мають -o: Anna → Anno!, а зменшувальні на -sia, -nia, -cia, -zia, -dzia — -u: Kasia → Kasiu!, Ania → Aniu!, babcia → babciu!

Приклади в реченнях:

• Panie Marku, może pan jutro przyjść na ósmą? — Пане Марку, можете завтра прийти на восьму?
• Kasiu, gdzie są klucze do magazynu? — Касю, де ключі від складу?
• Dzień dobry, panie doktorze! — Добрий день, пане докторе!

Винятки: pan → panie! (хоча місцевий — o panu), ojciec → ojcze!, chłopiec → chłopcze!, Bóg → Boże! Серед друзів поляки часто кличуть просто називним: Kasia, chodź!, Marek, masz chwilę? Але в листі, на роботі, до незнайомої людини — тільки кличний: Szanowny Panie Dyrektorze, Pani Anno.

Чергування приголосних і голосних

Перед закінченням -e (місцевий і кличний чоловічого та середнього роду, давальний і місцевий жіночого) твердий приголосний пом’якшується. В українській є те саме — рука → у руці, нога → на нозі, — тож логіка знайома, треба лише звикнути до польського написання. Останні три рядки таблиці (k, g, ch) стосуються тільки жіночих слів: у чоловічому й середньому після k, g, ch буде -u (w banku, w pociągu, o dziecku).

Приклади в реченнях:

• Pracuję w biurze na trzecim piętrze. — Працюю в офісі на третьому поверсі.
• Zostawiłem kurtkę w samochodzie. — Я залишив куртку в машині.
• Córka jest teraz w szkole, a syn na treningu. — Донька зараз у школі, а син на тренуванні.

Голосні в основі теж міняються. ó в закритому складі переходить в o, щойно з’являється закінчення — пригадайте наше «стіл → столу». Так само ą → ę і a → e перед м’яким приголосним. А рухоме e просто зникає, як в українських «пес → пса», «день → дня».

Приклади в реченнях:

• Wczoraj byłem w urzędzie w Krakowie. — Учора я був в установі в Кракові.
• Pies sąsiada szczekał całą noc. — Пес сусіда гавкав цілу ніч.
• Mąż mojej koleżanki pracuje na budowie. — Чоловік моєї колеги працює на будові.

Повні таблиці відмінювання: зразкові слова

Читайте ці таблиці стовпчиками: так видно, як одне слово проходить усі сім відмінків. Кожне слово тут — зразок для цілої групи: за student відмінюються klient, sąsiad, kolega z pracy… тобто більшість чоловічих імен людей; за dom — більшість чоловічих назв речей; за kobieta — жіночі на -a з твердою основою.

Перша таблиця — чоловічий рід. Зверніть увагу на pan і dom: це ті самі винятки з -u в місцевому. Форма domie! існує, але в житті її майже не почуєте — хіба у віршах.

Приклади в реченнях:

• Czy pan Nowak jest dzisiaj w domu? — Чи пан Новак сьогодні вдома?
• Przed pracą wyprowadzam psa. — Перед роботою вигулюю пса.
• Ten student pracuje u nas na pół etatu. — Цей студент працює в нас на пів ставки.

Друга таблиця — жіночий і середній рід, а також kolega: чоловіче слово, що відмінюється як жіноче. Слово pani взагалі майже не змінюється: pani — pani — pani — panią — panią — pani — pani!. Отже, dziękuję pani, але widzę panią і rozmawiam z panią.

Приклади в реченнях:

• Otwórz okno, w pokoju jest gorąco. — Відчини вікно, в кімнаті жарко.
• W tym tygodniu pracuję w nocy. — Цього тижня я працюю вночі.
• Pożyczyłem koledze sto złotych. — Я позичив колезі сто злотих.

Прикметники в однині

Прикметник узгоджується з іменником у роді та відмінку. Закінчень у прикметників менше, ніж в іменників, і вони однакові для всіх слів одного типу — це найпростіша частина теми. У знахідному чоловічого роду знову діє правило «живе чи ні»: widzę nowego kolegę, але mam nowy telefon.

Приклади в реченнях:

• Szukam nowego mieszkania blisko pracy. — Шукаю нову квартиру недалеко від роботи.
• Rozmawiałam z nową koleżanką z działu. — Я поговорила з новою колегою з відділу.
• Mieszkamy w starym bloku przy dworcu. — Ми живемо в старій багатоповерхівці біля вокзалу.

Після k і g та в м’яких прикметниках перед закінченням з’являється i: polski → polskiego, drogi → drogiego, tani → taniego, ostatni → ostatniego. Тому в називному чоловічого роду такі прикметники закінчуються на -i, а не на -y. Таблиця для зразка polski:

Приклади в реченнях:

• W polskim sklepie wszystko jest podpisane po polsku. — У польському магазині все підписано польською.
• Mam ostatni bilet na pociąg do Gdańska. — У мене останній квиток на потяг до Гданська.
• Szukam taniego pokoju w centrum. — Шукаю дешеву кімнату в центрі.

Типові помилки українців

• Szukam pracy, а не «szukam pracę». Дієслова szukać, słuchać, uczyć się, potrzebować керують родовим: słucham muzyki, uczę się polskiego. В українській тут знахідний, тому помилка дуже часта.
• Jestem kierowcą, а не «jestem kierowca»: після być професія стоїть в орудному.
• Jadę do Polski / do pracy — do + родовий; але jestem w Polsce / w pracy — місцевий. «W Polsku» не існує.
• Dzwonię do kierownika, а не «dzwonię kierownikowi»: dzwonić вимагає do + родовий.
• Nie mam samochodu: після заперечення знахідний стає родовим. «Nie mam samochód» ріже вухо будь-якому полякові.
• Widzę Kasię (знахідний, -ę) і rozmawiam z Kasią (орудний, -ą) — на письмі ці закінчення не можна плутати.
• Pytam kolegę o drogę: кого питаємо — знахідний, про що — o + знахідний. А rozmawiam o drodze — це вже o + місцевий.

Вправи

Спершу визначте, чого вимагає прийменник чи дієслово, потім подивіться на рід і останню літеру слова. Відповіді — під кожною вправою.

Вправа 1. Поставте іменник у потрібний відмінок

1. Mieszkam w ___ (Warszawa).
2. Nie mam ___ (samochód).
3. Jeżdżę do pracy ___ (autobus).
4. Jutro idę do ___ (lekarz).
5. Daję klucze ___ (kolega).
6. Pracuję na ___ (budowa).
7. Rozmawiam z ___ (kierownik).
8. Kupuję ___ (kawa) i ___ (bułka).

Відповіді: 1) Warszawie; 2) samochodu; 3) autobusem; 4) lekarza; 5) koledze; 6) budowie; 7) kierownikiem; 8) kawę, bułkę.

Вправа 2. Прикметник + іменник

1. Szukam ___ (dobra praca).
2. Mieszkam w ___ (duże mieszkanie).
3. Pomagam ___ (nowy kolega).
4. Rozmawiam z ___ (miła pani).
5. Czekam na ___ (ostatni autobus).
6. W niedzielę odwiedzam ___ (starszy brat).
7. Pracuję w ___ (polska firma).

Відповіді: 1) dobrej pracy; 2) dużym mieszkaniu; 3) nowemu koledze; 4) miłą panią; 5) ostatni autobus; 6) starszego brata; 7) polskiej firmie.

Вправа 3. Кличний відмінок: зверніться до людини

1. ___ (Marek), chodź tutaj!
2. Dzień dobry, ___ (pan doktor)!
3. ___ (mama), gdzie są klucze?
4. ___ (Kasia), pomożesz mi?
5. ___ (Piotr), masz chwilę?
6. Dziękuję, ___ (pani Anna)!

Відповіді: 1) Marku; 2) panie doktorze; 3) Mamo; 4) Kasiu; 5) Piotrze; 6) pani Anno.

Що далі

Однину пройдено. У множині закінчень менше, але є своя пастка — чоловічоособовий рід (studenci, але koty). Переходьте до уроку 3.2 «Відмінки в множині» — там ті самі сім відмінків, тільки для кількох людей і речей.